Ревматоїдний артрит Ревматоїдний артрит – захворювання інфекційно-алергічного походження з системним ураженням сполучної тканини, переважно суглобів, з характерним для аутоімунних захворювань хронічним, зазвичай, прогресуючим перебігом. Епідеміологія. Жінки хворіють частіше, ніж чоловіки (3:1). Захворювання може розвинутись в будь-якому віці, проте пік захворюваності припадає на п’яте десятиріччя. Поширеність ревматоїдного артриту складає 5,2% для жінок і 2,5% для чоловіків. У віці понад 75 років цей показник збільшується до 16% серед жінок і 6% серед чоловіків. Етіологія. До цих пір етіологія ревматоїдного артриту залишається остаточно не визначеною. Відсутні докази етіологічного значення травм, клімату, характеру харчування, стресових впливів, метаболічних або ендокринних впливів. Донині дискутується питання щодо можливості інфекційної етіології ревматоїдного артриту, зокрема вірусної. Особливо активно вивчають вірус Ебштейна-Барра, який персистує в В-лімфоцитах і впливає на синтез імуноглобулінів (антитіл). В останні роки вивчають також роль генетичних факторів у розвитку ревматоїдного артриту. Доведені, зокрема, генетично обумовлені варіанти імунної відповіді. У таких хворих спостерігається підвищення частоти HLA DR4ֿ і DW4-антигенів і зниження частоти HLA DR2-антигена. Підвищення частоти HLA DR4/ DW4 може бути ознакою вродженого порушення імунорегуляції і вродженої неповноцінності імунних механізмів. Патогенез. Ревматоїдний артрит розглядають сьогодні як аутоімунну, імунокомплексну патологію з ураженням сполучної тканини суглобів. Основними ланками патогенезу ревматоїдного артриту є наступні: дисфункція імунної системи (зниження супресорної активності Т-лімфоцитів, гіперреактивність В-лімфоцитів); неконтрольований, надмірний синтез В-лімфоцитами антитіл класів IgG та IgM; вироблення В-лімфоцитами антитіл класу IgG та IgM проти модифікованого IgG (такого, що набув ауто антигенних властивостей) з формуванням з участю комплемента імунних комплексів типу IgG проти модифікованого IgG (циркулюють у крові) та IgM проти модифікованого IgG (в синовіальній рідині); вивільнення під впливом індукуючого агента (ретровіруса?, парвовіруса В19?) з фібробластів і Т-лімфоцитів цитокінінів (інтерлейкіни IL-1, IL-2, IL-6, IL-4, IL-10, IL-15, TNFα-фактор некроза пухлин); фагоцитоз імунних комплексів нейтрофілами (феномен рагоцитозу) з вивільненням медіаторів запалення – простагландинів, гістаміна, протеолітичних лізосомальних ферментів, кінінів, серотоніна, цитокінів. Власне запалення синовіальної оболонки (синовііт) і деструкція хряща є результатом агресії з боку цитокінів та інших медіаторів запалення. Сьогодні вважають, що в розвитку ревматоїдного синовііта приймають участь три механізми – неімунний, апоптозний та імуно-генетичний. Патогенез ревматоїдного синовііта представляється наступним. Під впливом невідомого індукуючого агента (наприклад, ретровіруса або парвовіруса В19) відбувається трансформація протоонкогенів (sis, myb, myc, ras) синовіальних фібробластів з їх проліферацією і адгезією (панноцити?) на суглобовому хрящі, з подальшою активацією протеінкіназ, виділенням фібробластами цитокінінів IL-1/IL-1Ra, IL-6, TNF-α/TNF-α SR, розвитком запалення і деструкції хряща і кістки. Схема патогенезу ревматоїдного синовіїта (адаптовано за В.М.Гнилорибовим (2000). Ревматологічний журнал, 1: 23-28) Індукуючий агент (ретровірус?, парвовірус В19? та інші) Протоонкогени (sis, myb, myc, ras) Активація/ проліферація синовіальних фібробластів + адгезія (паноцити?) Активація протеїнкіназ Апоптоз Протоонкогени (bcl-2/Bax, bcl-xl, bcl-xs) Головний комплекс гістосумісності Цитокіни фібробластів Т-клітинні рецептори лімфоцитів Цитокіни лімфоцитів IL-1/IL-1Ra TNF-α/TNF-αSR IL-6 IL-4 IL-10 IL-15 IL-2/IL-2Ra Анти – Fas AT Деструкція хряща і кістки Запалення Активація/імунопроліферація Примітка: IL – інтерлейкіни; TNFα-фактор некроза пухлин, альфа; TNF-αSR – розчинні рецептори фактора некр...